четвер, 11 грудня 2014 р.

5 жовтня

Для групи 31 кп
Синтетична гіпотеза еволюції (СГЕ) — це сучасна гіпотеза еволюції, що є синтезом різних дисциплін, насамперед генетики, дарвінізму, палеонтології, ембріології, екології та інших наук.
3. Становлення синтетичної гіпотези еволюції
ü  Розповідь учителя
Розглядаючи основні фактори еволюції, неважко переконатися, що первісна теорія еволюції Дарвіна надалі не раз уточнювалася, доповнювалася й виправлялася. Особливу роль у становленні нових уявлень про розвиток відіграла генетика, що лягла в основу неодарвінізму.
Неодарвінізм — це теорія органічної еволюції шляхом природного добору ознак, зумовлених генетично. Інша загальноприйнята назва неодарвінізму — синтетична, або загальна, теорія еволюції.

Становлення синтетичної гіпотези еволюції розпочалося з популяційної генетики, творцем якої був С. С. Четвериков. З його робіт стало зрозуміло, що добору підлягають не окремі ознаки або особини, а генотип усієї популяції. Добір генотипів популяції, що призводить до закріплення й поширення корисних змін, іде через фенотипічні ознаки окремих особин. Надалі до створення нової теорії приєдналися близько 50 учених із восьми країн. Їхніми колективними зусиллями й була створена синтетична теорія еволюції.
Вона значно відрізняється від класичного дарвінізму:
— у ній елементарною одиницею еволюції є популяція, а не вид, як у Дарвіна, або окрема особина, як у Ламарка;
— як елементарний прояв еволюції розглядається стійка зміна генотипу популяції;
— вона більш аргументовано й обґрунтовано пояснює фактори й рушійні сили еволюції, виокремлюючи серед них основні та неосновні фактори. За часів Дарвіна основними факторами еволюції вважали мінливість, спадковість та боротьбу за існування.
Сьогодні основні фактори розуміють по-новому, до них також відносять мутаційні процеси, популяційні хвилі чисельності та ізоляцію.
4. Історія створення синтетичної гіпотези еволюції
ü  Розповідь учителя або повідомлення учнів про вчених, які зробили внесок у створення СГЕ
Основоположниками синтетичної гіпотези еволюції були вчені різних країн світу.
СГЕ виникла у 20–50-х роках XX століття. Це комплекс уявлень про еволюційний процес, що ґрунтується на об’єднанні знань про мутації як єдине джерело мінливості, популяцію — як основну одиницю еволюції та дарвінівські уявлення про боротьбу за існування й природний добір.
Проблема успадкування змін була ключовою для долі дарвінівської теорії. За часів Дарвіна панували уявлення про злиту спадковість. Спадковість пояснювалася злиттям «крові» предкових форм. «Кров» батьків змішується, даючи потомство з проміжними ознаками. Саме із цієї позиції виступав проти теорії Дарвіна математик Ф. Дженкін. Він уважав, що накопичення сприятливих відхилень неможливе, оскільки при схрещуванні вони розчиняються, розбавляються, стають надто малими й, нарешті, зникають зовсім. Дарвіна, який знайшов відповіді на більшість заперечень проти своєї теорії, висунутих його сучасниками, це заперечення загнало в глухий кут.
Вийти із цього глухого кута дозволяла теорія корпускулярної, дискретної спадковості, яку створив Г. Мендель (1822–1884). Спадковість дискретна. Кожний із батьків передає своєму нащадкові однакову кількість генів. Гени можуть пригнічувати або модифікувати прояви інших генів, але не здатні змінювати інформацію, записану в них. Інакше кажучи, гени не змінюються при злитті з іншими генами й передаються наступному поколінню в тій самій формі, у якій вони отримані від попереднього. У випадку неповного домінування ми дійсно спостерігаємо в нащадків першого покоління проміжний прояв ознак батьків. Але в другому й наступному поколіннях батьківські ознаки можуть знову проявитися в незмінному вигляді.
У 1920-х роках відбувся синтез дарвінізму й генетики. Вирішальну роль у здійсненні цього синтезу відіграв видатний російський генетик С. С. Четвериков. На підставі своїх робіт з аналізу природних популяцій він прийшов до розуміння механізмів накопичення й підтримання індивідуальної мінливості. Одночасно із С. С. Четвериковим до синтезу ідей корпускулярної генетики з класичним дарвінізмом прийшли Р. Фішер, Дж. Голдейн та С. Райт. Великий внесок у формування сучасної синтетичної теорії еволюції зробили зоолог Е. Майр і палеонтолог Дж. Симпсон. Теорія природного добору була розвинена в працях видатного українського й російського вченого І. І. Шмальгаузена. Основи екології, біогеографії, філогенетичної систематики й етології (науки про поведінку тварин), закладені в працях Дарвіна, розвинулися в самостійні науки й, у свою чергу, мали величезне значення для формування сучасних поглядів на шляхи, механізми й закономірності еволюції. Найважливіші успіхи еволюційної біології в останні роки були досягнуті завдяки активному застосуванню в еволюційних дослідженнях ідей і методів молекулярної генетики й біології розвитку.
У 1940-ві роки швидко відбувся широкий синтез генетики й дарвінізму. Генетичні ідеї проникли в систематику, палеонтологію, ембріологію, біогеографію. Термін «сучасний (еволюційний) синтез» походить від назви книги Дж. Гакслі «Evolution: The Modern synthesis» (1942). Вираз «синтетична теорія еволюції» стосовно цієї теорії вперше використав Дж. Симпсон у 1949 році.


Автори синтетичної теорії мали різні погляди стосовно ряду фундаментальних проблем і працювали в різних галузях біології, але вони були майже одностайні в трактуванні основних положень.
Завдання:Заповніть таблицю!
Учений
Внесок у створення СГЕ
С. С. Четвериков (1880–1959)

Д. Голдейн (1892–1964)

С. Райт (1889–1982)

Ф. Добржанський (1900–1981)

І. І. Шмальгаузен (1884–1963)

О. М. Сєверцов (1866–1936)

Д. Симпсон (1902–1984)

Е. Майр (1904–2005)

12 коментарів:

  1. ──▄███▄▀▀▄▀▀▄▀▀▄▄
    ███▄█▐█░░░░░░░░░░█▄
    ▀▀▀█▀░▀░░░░░░░░░░▐─▀
    ────▀▄▄▀▄▄▀▄▄▄▀▄▄▌
    ────▄█─▄█───▄█─▄█

    ВідповістиВидалити